Пьяный мастер 2 (1994)

Он... нет, скорее, они начали двигаться иначе. Тени плясали, як демони... або як п'яні на суботній вечірці. Легендарний майстер бойових мистецтв, відомий своїм унікальним стилем "п'яного кунг-фу", повертався додому після чергової подорожі. Його кроки були міцними, але в очах читалася втома. Він ніс щось важливе — не просто предмет, а частину історії. Стародавня імперська печатка, яка пахла старою деревиною, наче час сам відбився на її поверхні.

Потім це сталося... ти зрозумієш, про що я. Герой навіть не встиг озирнутися, як опинився в центрі уваги. Іноземці, англійці, були вже тут. Вони хотіли забрати печатку, вивезти її за межі Китаю. Але він знав — ця річ не може потрапити в чужи руки. Його батько завжди був проти використання небезпечного стилю, але що робити, коли іншого виходу немає?

Тиша. Не просто відсутність звуку — наче повітря перетворилося на вату. Він почував, як кожен м'яз його тіла напружувався, готовий до дії. Ви теж це відчуваєте? Чи мені здалося?

Бій був коротким, але інтенсивним. Рухи майстра були плавними, наче він танцював, а не бився. Англійці не розуміли, як можна бути таким точним у стані, який вони називали "п'яним". Але це був не просто стан — це була філософія. Кожен удар, кожен блок — це була мова, яку вони не могли зрозуміти.

Коли все закінчилося, він стояв серед розкиданих тіл, тримаючи печатку в руках. Вона була холодною, наче лід, але в ній відчувалася жива енергія. Він знав, що це ще не кінець. Іноземці не відступлять так легко. Але він був готовий. Завжди готовий.

І так почалася його нова пригода — пригода, яка обіцяла бути ще небезпечнішою, ніж попередні. Але він знав: його стиль, його майстерність — це те, що захистить не лише печатку, але й його країну. І ніхто, ніхто не зможе його зупинити.