Убийство в Париже (2023)

Париж. Осень 2023. Дождь. Не просто дождь, а тот, что стучит по крышам, как будто хочет пробить их, добраться до тебя. Ник и Одри сидели в своей крошечной конторе, где пахло старыми газетами и кофе, который уже давно перестал быть кофе. Они... нет, скорее, она — Одри — смотрела в окно, где тени от фонарей плясали, как демоны. Или как пьяные на субботней вечеринке. Ник, как всегда, копался в бумагах, пытаясь найти хоть что-то, что могло бы вытащить их из этой рутины. Слежка за изменяющими супругами — это не то, о чем они мечтали. Но что поделать? Жизнь — штука жестокая, особенно в Париже.

И тут звонок. Не просто звонок, а тот, что меняет всё. Викрам. Индийский миллиардер. Старый знакомый. Свадьба. Остров. Роскошь. Одри сразу почувствовала что-то неладное. Не знаю, как объяснить, но это было... как запах старой древесины, пахнущей временем. Ты чувствуешь? Или мне показалось?

Они приїхали. Острів був справжнім раєм — чи це лише фасад? Вечірка. Шампанське. Музика. А потім це сталося. Викрадення. Вбивство. Тиша. Не просто відсутність звуку — ніби повітря перетворилося на вату. Викрали нареченого. Вбили охоронця. Хто? Навіщо? І чому саме зараз?

Ник і Одри обмінялися поглядами. Це був їхній шанс. Але щось було не так. Щось, що вони не могли пояснити. Запах. Знову цей запах. Старої деревини. Час тут стояв на місці, чи це лише гра світла?

"Ти бачиш це?" — прошепотіла Одри.
"Бачу," — відповів Ник. Але що саме він бачив? Тіні? Ілюзії? Чи щось більш реальне?

І так вони почали. Не просто розслідування — це була гра. Гра з тінями, з часам, з собою. І кожен крок був як крок у темряву. Ти йдеш, але не знаєш, чи земля під тобою ще є. Чи вона вже провалилася.

Ви теж це відчуваєте? Чи це лише моя уява?